Про відношення до зятя.

Про відношення до зятів.

Я вже в такому віці,що у мене, як і в багатьох моїх подруг є зяті.

Зять- це чоловік вашої доньки,це батько ваших онуків.

Яке відношення він “заслуговує”?

Чи мусить він “заслуговувати” повагу тещі?

В моєму оточенні є жінки,які зневажливо відносяться до своїх зятів. Це явище, як на мій погляд, достатньо поширене.

Неодноразово була в родинах та бачила контроль та зневагу тещі до зятя.

До мене, в психотерапевтичну роботу, ні разу не приходили з заявкою на поліпшення відносин з зятем. 

З донькою, сином, подругою,чоловіком-так, а з зятем -ні.

Чула в буденному житті, і до мене мої колежанки звертались:

- А чому твій зять не робить так і так?-запитала одна “знаток” відносин.

-А чому ти таке питаєш? Ти маєш право на такі запитання? 

І в голові маю ще купу слів. Перепрошую, якщо в тебе з зятем проблеми-не ліпи їх до моїх відносин з зятем. Це-мої відносини.

Інший випадок: коли в чужій сім”ї в присутності чужих людей жінка розповідає, як вона “строїть” свого зятя. 

“Строїть”- це розповідь як вона його принижує, користуючись тим, що він не може їй відповісти таким тоном. Або просто краще вихований.

 Я запитую,уточнюю:

- Це ти так говориш про свого зятя?- даючи їй можливість якось змягчити розповідь.

-Так,це про зятя.

 І додає мені:

- Вчись у мене, я тебе навчу!!!- промовляє з гордістю,вихваляючись своїм неповажливим відношенням.

Я в шоці- це слабо сказано.

-Дякую. Мені такий стиль не підходить.

Ще один випадок з життя.Теща була в гостях у доньки з зятем. Найшовся конфлікт. Теща:

- Я йому все висказала. А він каже;” Їдьте додому і там командуйте.” Уявляєш? Як він міг?

Дуже уявляю.Він має право в своїй хаті захищати свою думку.

Звичайно,ми не знаємо нюансів і контексту,є багато нюансів.. 

При цьому:

Якщо ми, тещі, хочемо, щоб в родині доньки був лад і злагода, нам треба пам*ятати деякі речі:

-Не керувати в сім*ях дітей.

-Зятя вибрала донька і поважайте її вибір.

-Зять вибрав вашу доньку і поважайте його вибір.

-Ваш зять є батьком прекрасних внуків, будьте йому вдячні за його батьківство.

-Поважайте його,як батька внуків і чоловіка вашої доньки... 

-Важливо,щоб діти його любили і поважали.

-Якщо маєте якісь питання- прояснюйте з ним особисто в поважливій формі.

-Ні в якому випадку, не демонструвати зневажливого відношення. 

-Тим більше, в присутності інших.

-Якщо хочете,щоб між зятем і донькою була злагода,

то не вбивайте кілки між ними. 

- З усима негараздами, які ви спричинили, розбиратись потім доньці з її чоловіком(вашим зятем).

Звичайно, ці приклади демонструють, на що звернути увагу.

Шановні жінки мого віку(+,-). 

Ми всі із “ совєтского союза”. 

Там була жорстка ієрархічна система скрізь,

в сім*ях також. 

Звідти родом співзалежність, з того моменту, що хтось в сім*ї головний, а всі інші другорядні члени родини.

Зараз інший час і інші сімейні відносини.

Не несіть свій “совєтський” досвід в сім*ї ваших дітей.

Не будьте головною в сім*ї доньки.

Не командуйте,не вказуйте.

Звичайно,що вони не так думають,бо не мають такого досвіду як ви. Але ж досвід може бути тільки свій.

Дайте їм проживати своє життя, а не ваше бачення їхнього життя.

Дай бог їм розібратись в тому, що вони набрали підсвідомо з вашої сімейної системи.

А наша справа поважати їх вибір.

Вони мають право на свої помилки. 

Вони мають право на своє життя.

А нам радіти з того.

Бо задачі матері(батьків) навчити дитину жити самостійно і мати власну думку .

 З повагою

Тетяна Лінник 

психотерапевт.