Сепарація від батьків

Сепарація – процес фізичного, емоційного та фінансового відділення дитини від батьків. Це потрібно для того, щоб стати самостійною та незалежною особистістю. Сепарація - природний процес дорослішання, під час якого людина переходить від стану залежності від відносин з батьками в стан, коли йому емоційно вигідніше та цікавіше самому жити своє життя. Причому це двостороння процедура, в якій бере участь не лише дитина, а й її батьки.

Етапи сепарації від батьків

Процес сепарації від батьків триває від народження до 18 років. З самого народження дитина повністю залежить від мами. Через кілька місяців він набуває самостійності в деяких питаннях: вчиться сідати, ходити, їсть ложкою тощо. Не варто перешкоджати дитині у вивченні світу та своїх можливостей.

У 3 роки дитина починає сприймати себе як окрема особа, у якої є свої бажання. Зрозуміло, можуть суперечити бажанням батьків. Найчастіше в цей період від дитини можна почути "Я сам" та "Ні". Цей період називають кризою 3-х років. Дитина починає впиратися, заперечувати. У цьому віці не варто намагатися за будь-яку ціну змусити його підкорятися і «добре поводитися». Так можна придушити зародження його самостійності, а доросла людина може стати безвільною та пасивною.

У 4-8 років починається процес соціалізації. Дитина вчиться взаємодіяти зі своїми однолітками, у неї з'являється своє коло спілкування.

У 8-12 років дитина йде до школи, у неї з'являються інтереси поза домом. Для цього періоду характерний розвиток вольової сфери особистості – дитина вчиться робити те, що потрібно. При цьому у нього обов'язково мають бути свої зони відповідальності: він повинен сам робити уроки та виконувати інші обов'язки по дому. Так він готується до дорослого життя. При цьому батькам не варто нагадувати, контролювати, нав'язувати свою допомогу. Якщо він забуде чи свідомо проігнорує певну справу, то має зіткнутися з наслідками та зробити відповідні висновки.

З 12 до 18 років триває підлітковий вік. У дитини відкриваються очі на недоліки батьків, тому їхній авторитет падає. Він починає орієнтуватися на однолітків та своє оточення. Діти часто відбуваються «бунти». Дитина повинна мати свій простір, батькам варто довіряти дитині та давати більше самостійності.

Починаючи з 18 років, дитина, яка подорослішала, готова відокремлюватися від батьків. При цьому зростання триває до 24-25 років, але вже з цього віку людина може взяти відповідальність за своє життя на себе. Це можливо за умови, що всі попередні етапи сепарації пройшли успішно.

Ознаки відсутності сепарації від батьків

Залежність від батьків проявляється у кількох сферах життя. До явних ознак відноситься:

• почуття провини та побоювання розчарувати батька;
• залежність від батька у матеріальному плані;
• нездатність відпустити минуле і жити в теперішньому (людина скривджена на батьків і чекає від них вибачень, каяття, спокути);
• порушення особистих меж дитини (батьки продовжують втручатися у його життя, контролюють його).

Сепарація - складний процес не тільки для дитини, але і для її батьків. Але це важливо зробити. Наприклад, відокремлення від мами дуже важливе для емоційного та психічного здоров'я дитини, а також збереження балансу в сімейних відносинах батька.

Навіщо потрібна сепарація у стосунках із батьками

Сепаруватися від батьків необхідно для того, щоб стати господарем власного життя, отримувати від нього задоволення та вільно ним розпоряджатися. Після відокремлення від батьків людина стає впевненою та незалежною. Він займатиметься досягненням власних цілей, а не витрачатиме час на те, щоб виправдати очікування батьків.

Під час сепарації людина навчається будувати особисті межі. Це потрібно для самостійності, а також для подальшого вибудовування здорових відносин з партнером, друзями, колегами на роботі. Відділення від своїх батьків у майбутньому дозволить поважати особисті межі своїх дітей, правильно підтримувати їх у дорослішанні.

Відсутність сепарації може бути викликана різноманітними факторами:

• низька самооцінка;
• депресія;
• тривога.

Якщо ви думаєте, що у вас є проблеми з відділенням від батьків, то треба починати з консультації з психологом. Фахівець допоможе зрозуміти, що саме варто зробити для побудови більш незалежних стосунків із батьками. Психолог допоможе усвідомити, які у вас стосунки з батьками, що постійно підживлює вашу залежність, які кроки потрібно зробити, щоб відокремитися від них не лише фізично та фінансово, а й емоційно. Звернутися до фахівця варто й у тому випадку, якщо ви стурбовані стосунками з дітьми, оскільки сепарація – це двосторонній процес.