Як у війну допомогти близькій людині, яка пережила травму

1. Будьте поряд. Нехай людина відчуває вашу підтримку завжди, навіть коли вас фізично немає поруч. Запитайте: Чим я можу допомогти? Скажіть, що готові вислухати чи просто посидіти поруч, що ви будете раді хоч чимось допомогти йому. Якщо він раптом захоче викричатися в лісі, або випустити свій гнів побивши подушку - ви можете допомогти і побути поруч, або навпаки дозволити йому робити це самому, а ви прийдете, як знадобитеся. Нехай він знає, що не один зі своїм лихом.

2. Щоб людина не говорила – не критикуйте. Знайте, він зараз у такому стані, що не може адекватно оцінювати свою поведінку. І критика не допоможе, а навпаки посилить. Скажіть, «Звичайно, те, що сталося – це абсолютно неадекватна ситуація, а в тебе -адекватна реакція на цю жахливу ситуацію».

3. По можливості кажіть правду. Не можна захищати і людину від інформації та тримати у «вакуумі». Повторюйте як мантру, що в нього є люди, готові допомогти, що ви поруч, вам можна довіритися і ви зробите все, що необхідно. Запам'ятайте, що невизначеність та уникнення реальності надають ще більше напруженості людині. Правдива інформація допомагає знизити рівень тривоги. Наприклад: «Так, у нашій країні ще триває війна. У нашому місті чути вибухи. Ворог не увійшов до нашого міста, але бомбардує здалеку. І ми зараз тобою перебуваємо в бомбосховищі, воно нас захистить від вибухів, ми з тобою зараз у безпеці».

4. Дуже цінне ваше вміння слухати. У жодному разі не перебивайте, дайте висловитися. Не давайте порад, доки вас не попросять. Поважайте межі людини. Хоче виговоритись – нехай, хоче вас послухати – кажіть. У психології існує поняття: «Допомогли ми людині чи ні – вирішує той, хто звернувся по допомогу, а чи не той, хто надає допомогу». Вам може здаватися, що людині зараз потрібно поспати, і ви всіма силами її вмовлятимете. А насправді він хоче прийняти душ і поговорити, а чи не відпочивати. Ще раз: людина сама вирішує який вид допомоги їй зараз потрібна, а ваше завдання – підтримати її, щоб вона відчувала себе в безпеці.

5. Уникайте фраз: «Все буде добре», «Могло бути і гірше, уяви сусіда взагалі немає в живих». Небажано нагнітати та драматизувати: «Про це страшно та жахливо, як ти це пережив?». Чітко, конкретно й упевнено кажіть: "Я з тобою", "Ти не один", "Я зможу тобі допомогти, скажи, що мені зробити". Плюс дивіться п.1.

6. Намагайтеся, щоб людина виявляла ініціативу і не заганяла себе ще більше у стан жертви. Наприклад, замість того щоб помити його чашку, дайте йому самому це зробити. Дії виводять із «жертовності» та дають відчуття сили та можливості відчути контроль над ситуацією. У цьому допоможе також питання з дрібним вибором: Ти хочеш їсти суп або борщ, що приготувати?

7. Дати потерпілому відчуття його цінності. Можна сказати про ті моменти, з якими він впорався, або сказати про його сильні якості, що ви бачите. Брехати і вигадувати не можна. Тільки щиро – що вас захоплює у цій людині. Проговоріть, що він для вас дуже дорогий.

8. Намагайтеся зберігати твердість та спокій. Саме ваш стан буде для постраждалої чи травмованої людини тією сильною опорою, якій він зможе довіритися. Говоріть чітко, фактами, не сюсюкайтесь, водночас виявляючи емпатію. Нехай людина бачить, що ви щиро хочете допомогти їй. І що ви вірите у нього. Будьте тією силою, яка дає відчуття безпеки. Бережіть себе та своїх близьких. Мирне небо нашій країні. Слава Україні!